Історія

Віктор Наумович Тимченко, президент асоціації «Українська асоціація виробників і переробників сої», заслужений економіст України, кандидат економічних наук,
почесний член НААНУ    

Соя – унікальна кормова, продовольча, технічна і лікарська культура, завдяки цьому стала однією з головних стратегічних культур землеробства.

Якщо в світі в 1960 році виробляли 31 млн. т сої, в 2002 – 184,9 млн. т, то в 2009 році – 210,9 млн. т. В 2010 році прогнозується виробництво сої в межах 253,4 млн. т. Основними країнами – виробниками є США – 80,7 млн. т, Бразилія – 57 млн. т, Аргентина – 32 млн. т, Китай – 15,5 млн. т, Індія – 9,1 млн. т, Парагвай – 3,9 млн. т, Канада – 9,3 млн. т, Україна – 1,043 млн. т.

Ріст виробництва сої пов'язаний з ростом чисельності населення на планеті. Так на планеті в 1960 році проживало 2,98 млрд. чоловік, в 2002 році – 6,2 млрд., в 2010 році прогнозується 6,83 млрд. чоловік. Збільшення населення – це і збільшення споживання продовольства. Соя, насамперед, цінний білковий продукт. У країнах із низьким доходом населення (країни Південної Америки, Африки, Азії) сою використовують як дешевий рослинний білок у харчуванні людей, а вже із вищим доходом (США, Канада, країни ЄС) як цінну білкову сировину в годівлі тварин для виробництва тваринного білку.

Практично культура соя забезпечила динамічний розвиток сільського господарства в тих країнах світу, де вона культивується на мільйонах і десятках мільйонів гектарів.

За даними академіка Бабича А.О. в США за рахунок введення сої в сівозміну і зміни структури посівів взагалі, одержано 40% приросту продуктивності посівів кукурудзи, ячменю, пшениці.

Актуальність збільшення виробництва сої гостро поставлена часом і перед Україною, особливо, коли за визначенням міністра аграрної політики України Присяжнюка М.В., одним із основних пріоритетів в розвитку вітчизняного агропромислового комплексу є рослинництво, свинарство, молочне скотарство.

Для збільшення виробництва і переробки сої з ініціативи Міністерства АП, УААН в грудні 2003 року була створенаасоціація «Українська асоціація виробників і переробників сої».

Основна мета асоціації – доведення посівних площ під соєю за період з 2003 до 2015 року до 1,3 – 2,5 млн. га в рік та виробництво сої щорічно –2,5 – 4,0 млн. т, що сприятиме:

• підвищенню продуктивності і зниженню собівартості продукції тваринництва і птахівництва, збільшенню споживання населенням України вітчизняного м'яса;
• забезпеченню відтворення і підвищення родючості ґрунтів безпосередньо за рахунок накопичення соєю із атмосфери 80–100 кг на 1 га біологічного азоту;
• збільшенню валютних надходжень;
• виробництву біопалива.

Для вирішення цих питань фахівцями асоціації спільно з фахівцями Мінагрополітики і НААНУ були розроблені і затверджені Галузеві програми «Соя України – 2004, 2005-2010, 2008-2015», щорічно в регіонах, районах, господарствах в цілях впровадження технологій вирощування сої, інформації про напрямки її використання, економічної доцільності вирощування проводились із залученням керівників і агрономів управлінь агропромислового розвитку райдержадміністрацій, господарств, фермерів семінари, навчання, майстер-класи, науково-практичні наради, «Дні поля» з демонстраціями дослідних посівів, насіння, добрив, засобів захисту рослин, обладнання для проведення сільгоспробіт і переробки сої.

Науково-дослідними інститутами НААНУ (Інститут кормів, Інститут землеробства, Інститут землеробства південного регіону та ін.) за участю асоціації «Українська асоціація виробників і переробників сої» були розроблені і передані на семінарах виробникам сої в кількості 3 000 комплектів:

• технологія виробництва сої на зрошуваних землях України;
• рекомендації щодо розробки технологічного процесу виробництва сої на богарних землях;
• технологія виробництва сої в Україні за No–till технологією з використанням іноземної техніки;
• технологічний процес вирощування сої ультраранніх та ранньостиглих сортів з міжряддям 15 см при використанні нових технічних засобів.

Проведена робота сприяла динаміці постійного зростання посівних площ і вирощування сої із 189,6 тис. га і 231,9 тис. т в 2003 році до 622,5 тис. га і 1043,5 тис. т в 2009 році. Таким чином, по виробництву сої ми вийшли на перше місце серед країн ЄС та СНД.

Таблиця 1.

Динаміка вирощування сої в Україні за 2003 – 2009 роки (детальніше)

Вплив на значний ріст виробництва сої мала також і Державна підтримка з виділенням, починаючи з 2004 року, коштів Державного бюджету на часткову компенсацію розмірів сортонадбавок на придбане товаровиробниками суперелітне, елітне насіння і насіння першої репродукції, а в 2006-2008 роках виділення коштів із Державного бюджету на щорічну компенсацію сільгосптоваровиробникам за посіяну сою насінням категорії не нижче 1 репродукції – 80 грн. на 1 га, та насінням другої і третьої репродукції – 50 грн. на 1 га.

Сою вигідно вирощувати і з економічної точки зору: ціни на світовому ринку на зерно сої з 2004 року виросли з 278 $ США за 1 т до 370-400 $ США за 1 т в 2009 році, середня ціна на ринку України в 2009 році становила 3400 грн. за 1 т, рентабельність виробництва сої в 2009 році – 41,4%, ріпаку – 34,9%, соняшнику – 30,9%.

В 2009 році сою посіяли 3229 господарств.

Зареєстровано сортів – 93.

Зареєстровано насіннєвих господарств – 177.

Потужності по переробці сої – 1,7 млн. т в рік.

Виробництво сої в 2009 році в кількості 1043,5 тис. т дає можливість підійти до вирішення проблеми виробництва високоякісних збалансованих кормів з використанням сої для молочного скотарства, тваринництва, птахівництва.

Проте, ця кількість не задовольняє потреби тваринництва по його наявності станом на 1 січня 2010 року. За даними Інституту кормів НААНУ тваринникам необхідно 1,1 млн. т шроту, в тому рахунку для відгодівлі свиней – 500 тис. т, ВРХ – 300 тис. т, птиці – 300 тис. т. Для отримання такої кількості шроту та інших продуктів переробки сої необхідно посіяти сою на 950 тис. га і виростити 1,6 млн. т сої. Згідно з проектом Державної програми розвитку тваринництва на період до 2015 року планується довести чисельність ВРХ до 9900 тисяч голів, свиней – до 13400 тисяч, птиці – до 287800 тисяч. Для цього необхідно, як мінімум, соєвого шроту – 1,7 млн. т, отримати 2,4 млн. т сої, на площі 1,35 млн. га.

Країни ЄС щорічно імпортують 21,9 млн. т соєвого шроту та 13,5 млн. т сої, які в основному використовуються для відгодівлі тварин. В результаті середньодобові прирости свиней становлять 750-900 гр, ВРХ – 1300 гр, надої на 1 корову в середньому – 7000 літрів, показник конверсії корму для свиней до 2,5-3 кг, собівартість 1 кг живої ваги – 8-10 грн., при цінах закупівлі 1 кг живої ваги до 10-12 грн. Тобто, практика роботи країн ЄС свідчить, що ефективність тваринництва напряму залежить від впровадження у кормовиробництво продуктів переробки сої.

В Україні, в зв'язку з тим, що ця робота проводиться на недостатньому рівні, показники ефективності тваринництва значно нижчі європейських.

Так, середньодобові прирости свиней становлять 376 гр, конверсія корму – 5–10 кг, собівартість 1 кг живої ваги – 8–16 грн., закупівельні ціни – 11-14 грн. В такій ситуації, дехто каже, що треба обмежити імпорт свинини. Може це правильно. Але спочатку давайте зробимо все, що залежить від нас: по собівартості, по конверсії корму і по середньодобовому приросту. Інакше переробники свинини будуть купувати м'ясо з Польщі, Німеччини, Данії і ніякі заборони не допоможуть.

Аналіз показників діяльності свинарських підприємств в різних регіонах України свідчить про те, що в Україні при переході із екстенсивної годівлі на інтенсивну можливо, за даними Інституту свинарства і ТОВ «Єврокорм сучасна годівля», довести собівартість тільки по кормах 1 кг приросту з 13 грн. до 5,9 грн., конверсію корму – з 10 кг до 3 кг, середньодобовий приріст свиней до 620-650 гр, а це означає, що навіть на існуючому поголів'ї можливо збільшити виробництво свинини майже в два рази.

Вирішення питання збільшення площ посіву сої в Україні, забезпечення тваринництва продуктами її переробки, підняття його ефективності, з нашої точки зору, можливо при вирішенні, в тому рахунку, наступних питань:

Таблиця 2.

Прогнозований ріст виробництва сої в Україні на період 2010–2015 p.p.

1. визначити місце сої в системі сівозмін в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України, з підвищенням її відсотка в структурі посівних площ до 10% і вище, доведенням площ в 2015 році до 1,3-2,5 млн. га з валовим збором 2,5-4,2 млн. т і виробництвом шроту в кількості 1,8-2,9 млн. т, що дасть можливість забезпечити в 2015 році наявне тваринництво вітчизняними збалансованими кормами, підвищити ефективність і конкурентоспроможність його. Для цього необхідно удосконалити «Методичні рекомендації щодо оптимального співвідношення сільськогосподарських культур у сівозмінах різних ґрунтово-кліматичних зон України» (затверджено наказом Мінагрополітики та УААН від 18 липня 2008 року № 440/71) з метою включення сої в системи сівозмін в зоні Полісся і обов'язкового впровадження цієї культури в короткоротаційні сівозміни: соя–кукурудза–соя, соя–пшениця–соя і т.п. і різних зонах.
2. з метою зацікавленості сільгосптоваровиробників в розширенні посівних площ сої і виконання затверджених норм сівозмін, необхідно запропонувати систему відповідальності і стимулювання. Наприклад, подібно існуючому порядку підтримки за рахунок бюджету виробництво продукції рослинництва, тобто повернутися до дотацій на 1 га посіву.
3. з метою обізнаності з порядками промислового вирощування та годівлі тварин з урахуванням наукових норм використання сої, в тому рахунку високопротеїнової, практичного досвіду забезпечити постійне проведення навчань, передбачених наказом Мінагрополітики України та НААНУ за № 879/141 від 10 грудня 2009 року «Про організацію навчання з питань виробництва та використання сої у молочному скотарстві, відгодівлі тварин і вирощуванні птиці» з фахівцями сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, господарств населення, які займаються тваринництвом.
4. сприяти створенню мінікомбікормових заводів, виробництву і продажу збалансованих, з використанням сої, кормів, виготовлених в основному з вітчизняної сировини, як сільгосппідприємствам, так і в першу чергу фермерським господарствам і господарствам населення, у яких від 47% до 78% тварин і птиці.

Частина цієї роботи проведена у 2009 і на початку 2010 років, проводиться і в даний час:

1. Інститутом кормів, інститутом свинарства, асоціацією «Українська асоціація виробників і переробників сої», ТОВ «Єврокорм сучасна годівля» розроблені «Рекомендації щодо використання сої в годівлі свиней, телят, птиці»,«Сучасна технологія в годівлі свиней», розіслані на електронну пошту усіх районних управлінь сільського господарств України і доведені до спеціалістів в процесі навчань в Інституті кормів і в регіонах.
2. в Інституті кормів НААНУ і в регіонах проведені до 10 квітня 2010 міжрайонні і районні навчання щодо використання сої в годівлі свиней, телят, птиці, ВРХ.
3. з метою донесення інформації про зарубіжні і вітчизняні новини із практики свинарства, впровадження сучасних технологій, аналізу ринків, цін, приростів поголів'я, сучасної генетики і кормовиробництва за ініціативою НААНУ,асоціації «Українська асоціація виробників і переробників сої», Інституту кормів, Інституту свинарства, Інституту тваринництва, ТОВ «Єврокорм сучасна годівля», ВАТ ВНП «Укрзооветпостач» створено інформаційний портал«Свинарство в Україні» (www.pig.com.ua).
4. розроблений і впроваджується з 2010 року проект «Ефективне свинарство», з 2008 року реалізується проект«Український предстартерний корм», в основу якого покладено виготовлення кормів з використанням 97% української сировини, зокрема на основі високопротеїнової сої, в результаті одержано до 9 кг маси поросят в 28 днів, до 15 кг – в 45 днів при затратах 6 кг корму, забезпечена 95% збереженість на підсосі, до 97% – на дорощуванні.

Виконання всіх пропозицій реально сприятиме збільшенню виробництва сої, м'яса і посиленню продовольчої безпеки, створенню робочих місць і умов для експорту продукції вітчизняного свинарства за рахунок зменшення собівартості м'яса і покращення якості, збільшення надходжень до бюджету.

Збільшення попиту на продовольство в світі відкриває перед Україною великі можливості.

Однак використати їх ми зможемо лише шляхом підвищення ефективності тваринництва, особливо свинарства та молочного скотарства. Інакше Україна ризикує стати ринком збуту дешевшої за собівартістю, а відповідно і ціною продукції тваринництва з Росії (до 2012 РФ повністю забезпечить внутрішній ринок свининою, з цією метою Бразилія розпочала поставку сої в Росію), країн ЄС, Бразилії, тобто тих країн, де собівартість на продукцію тваринництва нижча ніж в Україні.

Україна має матеріальні і трудові ресурси для того, щоб такого не відбулося і може в найближчі 3-5 років зайняти одне із провідних місць по забезпеченню ефективності тваринництва і в першу чергу – свинарства.

 Довідково:

Таблиця 3

Інформація щодо експорту насіння сої (за даними митних органів)

за 12 місяців

Таблиця 4

Інформація по виробництву соєвої олії